Що відбувається, якщо в бізнесі, в роботі або в житті зустрічаються і починають активно взаємодіяти дві людини - емоційно більш зріла і менш зріла?
Таку ситуацію я неодноразово спостерігаю, працюючи з командами в IT-компаніях. Менш зрілий починає розвиватися за рахунок зрілого, підтягуватися до його рівня. З одного боку - це круто. Саме так вирівнюються можливості співробітників, підвищується зрілість всієї команди. З іншого боку, проектному менеджеру або іншому емоційно зрілому керівникові потрібно зрозуміти і прийняти, що така ситуація - його хрест.
Біль ситуації в тім, що процес відбувається автоматично. Емоційно зрілий топ-менеджер ніяк не може зупинити пожирання його енергії. Як, наприклад, майстер з великого тенісу повинен постійно очікувати, поки його менш умілий напарник буде підбирати м'ячі після пропущених ударів.
Якщо різниця між співробітниками не є критичною, EQ поступово вирівняється. А якщо вона велика, то ризику буде більше. Проект, як правило, сповільнюється, і може навіть зовсім зупинитися.
Якщо ви як проектний менеджер ставите перед собою мету, щоб команда за короткий термін злетіла, то не наймайте співробітників, які емоційно менш зрілі, ніж ви. Таким людям потрібен час для адаптації до емоційної зрілості.
І цей час вони будуть працювати не на вас, а на себе.